Abstract:
Axiological dimension of the ukrainian concept „soul“
Study of the semantic space of the Ukrainian lexeme soul – the name of the cognominal concept, which is understood as the total of all its values, which function in language and speech and are implemented in all areas of expanding its semantics: paradigmatic – expanding of the semantic structure of the word, word-building (derivation from the word under analysis), and syntagmatic (its combinability with other words), shows that the characteristic of a soul as a material and spiritual essence with a clearly expressed positive evaluation is the main one in all directions. In the development of semantic structure of the word it is revealed in rethinking of the primary religious meaning („immaterial immortal spiritual foundation of a man“) through psychological importance („inner world“) to the meanings of „conscience“, „oath, vow“, „a man with excellent personal characteristics“; in word-building direction it is revealed through the use of the lexeme dushka, dushechka as a reference to a loved one, in syntagmatic direction – in word-combinations dusha-liudyna („a very good person“), maty dushu („be kind, decent, honest“). As Ukrainian language dictionaries prove, during secularization of society there occurs a definite shift in the pattern of spiritual values of speakers, it is even possible to talk about certain losses caused by mankind movement towards civilization.
Аксіологічний вимір українського концепту „душа“
Вивчення семантичного простору української лексеми душа – імені однойменного концепту, який розуміємо як сукупність усіх його значень, які функціонують у мові й мовленні та реалізуються в усіх напрямках розгортання його семантики: парадигматичному – розгортанні семантичної структури слова, словотвірному – творенні похідних від аналізованого слова та синтагматичному – його зв’язках з іншими словами, засвідчує, що в усіх напрямках основною є характеристика душі як матеріально-духовної сутності із чітко вираженою позитивною оцінкою. У розвитку семантичної структури слова це виявлено в переосмисленні первинного релігійного значення („нематеріальна безсмертна духовна основа в людині“) через психологічне значення („внутрішній світ людини“) до значень „совість“, „присяга, клятва“, „про людину з прекрасними рисами характеру“; у словотвірному напрямку виявляється у використанні лексем душка, душечка в ролі звертання до коханого чи коханої, у синтагматичному напрямку – у сполученнях слів душа-людина („дуже хороша людина“), мати душу („бути добрим, порядним, чесним“). Як засвідчують словники української мови, у період секуляризації суспільства відбувається певне зміщення в картині духовних цінностей мовців, можна говорити навіть про певні втрати, яких зазнає людство на шляху до цивілізації.