Abstract:
У статті акцентовано на гетерогенній структурі роману «Адепт» В. Єшкілєва та О. Гуцуляка, простежене компонування цього романуальтернативної історії із фрагментів попередніх текстів, зокрема «Житія Олексія, чоловіка Божого», «Хозарського словника» М. Павича та ін. Встановлено, що в структурі роману: поєднано різні інтертекстуальні елементи – алюзії, цитати, імітації різних жанрових зразків (літопису, сповіді, видіння, житія, історичного роману, замовляння, пригодницького роману тощо); актуалізовані концепти слова, числа, алфавіту, Хазарії, степу; дотримано нелінійної та фрагментарної організації тексту; наявне поєднання елементів масової та елітарної літератури. Доведено, що пастиш слугує прийомом трансформації історичної та автодокументальної прози в жанр квазіісторичного постмодерністського роману, конкретніше альтернативної історії, здійсненої на основі міфологізації історії, уваги до моменту «нереалізації можливості», деконструкції причинно-наслідкових зв’язків перебігу подій, ризоматичності.
