Abstract:
У статті аналізується античний інтертекст лірики Юрія Клена, особливість рецепції якого зумовлена синтезом неокласичного та неоромантичного в поетичному стилі автора. Окрім традиційних для неокласики ремінісценцій та алюзій античного тексту з метою моделювання культурологічного «дзеркала», у якому відображається сучасний світ і людина, у ліриці Юрія Клена натрапляємо й на створене на основі іронічного переосмислення і стилізації «задзеркалля». Його визначаємо як властиву неоромантичній моделі трансформації античності ігрову стратегію митця.
